Спостереження за...

а не хотите ли графитульки :)) пасматреть?

хто хоч якимось боком цікавиться графіті і має бажання поділитися зі мною якимись новинами - заходьте, буду дуже рада з вами полялякати

вышла из подполья
но это секретная информация

да он мне и в подмышки не годится!

Ти поїхав, а я залишилася. Лише на три дні. Але так сумно. Це напевне тому, шо ти далеко. Зара вже час не грає ролі. Головна - відстань. Поїхав ти, лишилась я. Це теж причина. Суму. Зара 01:25, а я роздивляюся наші фото. Стає ше сумніше. Особливо від відео. Не найкращий час? Можливо. Та не можу заснути без цього. без тебе.
Розучилася писати. Можливо від того, шо не хочеться. Від того, шо живу тут – в житті, а не там – в мережі. Раніше було й там добре. Цікаво. Навчилася відчувати букви-в слова–в речення–в почуття. Все зливалося. Було добре. Було там. А зара тут. Зара з ним. Дивно. Ніхто раніше не міг, не в змозі був, витягти мене звідти. То як наркотик. Інший світ. Паралельний. Призначений для відчуттів, коли їх бракне тут. Коли стає нудно тут. Коли набридає. Тут. А зара мене влаштовує це Тут. І тому я залишаю недописаним свій блокнот. Можливо колись і схочеться дописати. Але не зараз. Зараз – жити-бути-вірити-любити-відчувати-ти.

за все нужно платить. и желательно валютой.

Частина 16. Порівняння.
Люди ніби речі. Якщо перестає подобатися - заховуєш подалі в шафу. Коли розумієш, що вже ніколи не скористаєшся – викидаєш, або комусь віддаєш.
Всі вони були лампочками, серветками або лаками для нігтів. В найкращому випадку – шкіряними гаманцями чи дорогим взуттям.
І лише один – шовковою білизною. Без мережив і бантиків. Поза модою і часом.

любовь - это не трали-вали
любовь для того, чтоб ее продавали

by ВСердючка&Sg

Киндер Сюрприз подарит вам стриптиз

- А якшо у людини нема захоплення, шо тоді?
- У всіх є захоплення.
- А якшо все ж нема?
- У всіх є шось.
- А от у мене нема.
- У тебе теж є.
- Нема.
- А як тоді назвати щоденне промивання моїх мізків?!

Смотрите в кинотеатрах Киева фильм "Пострадавшие от любви"

Он - машинист. Он видит ее в окно, выскакивает из движущегося поезда и окликает. Они мчатся друг другу навстречу, падают в объятия и страстно целуются. Конец.

Фильм посвящен жертвам аварии на жд.

Разговариваю по телефону. Сзади:
- девочка, ты выходишь?
- вообще-то я мальчик.
- все вы такие - мобильные.

римейк:
- мальчик, ты выходишь?
- а ниче, шо у меня грудь?!
- а ниче, шо я слепой?

Частина 15. Спогади.

зелене листя під снігом тремтить і падає вниз, під вагою білого пилу кружляти не має сили.
я ступаю по ньому і уявляю як воно шурхотить, коли немає вологи на його тілі.
я пуста, але вдоволена, бо не змусив чекати так довго,
бо розвіяла сумніви і не встигла повірити в нього.
я іду і волога з моїх очей зливається з вологою всесвіту і злістю
мозок пульсує і не хоче забувати про події, що пропали як це листя..
я намагаюся менше страждати від брехні та бажання володіти і хизуватися.
ні, я не кохала, але однак важко прощатися.

NBC представляет эротический документальный фильм "Дневник инфузории-туфельки"

Еще один захватывающий бестселлер Хелен Филдинг "Дневник синего чулка".

by Sg & vtpbook

а чем ананас не цветок?!

зимнее застолье.

«та я знаю, у меня вообще странная структура тела»

Частина 14. Пляж.

Найяскравіші стосунки? Була колись одна... Я навіть думаю, шо любив її. Вона була старшою на рік. Дуже пристрасною. Дуже красивою.
Врізалася одна сцена... досі пам’ятаю всі деталі... Пляж, кущі, ми – голі та збуджені. Скажеш банально – пляж? А для мене це було так...
Недалеко від нас по стежці проходили люди і нам залишалося тільки сподіватися, шо сутінки і їхня неуважність завадять побачити нас. Потім ми лежали і дивилися на воду. Спітнілі і задоволені. Вона тихенько промовила: “Я хочу від тебе дитину”. Трохи помовчала і похапцем додала: ”Але ти не маєш зі мною одружуватися. Ти навіть можеш не знайомитися з моїми батьками. Ніяких обмежень і зобов’язань. Я сама буду її виховувати”.
Це була наша остання розмова.
Я часто думав про неї. Але так і не наважився подзвонити. Згодом почав забувати. Згадував лише після якихось невдалих стосунків і під час нестримного відчуття самотності. Думав, шо в мене могла би бути сім’я.
Пройшло років три. Я стояв біля Фуршету і загружав у багажник кульки. І раптом побачив її. Вона прямувала до магазину. Поряд ішов чоловік і віз коляску. Дитині було зо два роки. Я не підійшов. Ну, шо я міг їй сказати?! Лише подумав, шо вона така ж красива, мо навіть гарніша ніж тоді. А потім мені згадався той вечір на пляжі. І той неймовірний секс без презервативу, і її слова: “Я хочу від тебе дитину”.

всё моё - моё